4 mod

Перелік питань до змістового модуля №4

 «Спеціальна гістологія сенсорних і регуляторних систем»

1. Морфофункціональна характеристика нейроцитів спинномозкового ганглія.

Спинномозковий ганглій — скупчення нервових клітин біля місця злиття переднього і заднього корінців спинного мозку. Тут розміщені перикаріони чутливих нейронів спинномозкових рефлекторних дуг. Вузол вкритий сполучнотканинною капсулою, від якої всередину відходять перегородки. Основний функціональний елемент ганглію є псевдоуніполярна клітина. Вона велике округле тіло, пухирчасте ядро з центральною локалізацією. Від тіла відходить один відросток, який Т-подібно галузиться на дендрит та аксон. Аксони через задні корінці ідуть в спинний мозок, а дендрити – до рецепторів. Псевдоуніполярні клітини знаходяться в оточенні специфічних клітин нейроглії(мантійних гліоцитів). Крім цих клітин у гангліях містяться також дрібні мультиполярні нейрони, що забезпечують внутрішньогангліонарні зв’язки.

2. Мікроскопічна будова сірої речовини спинного мозку.

Сіра речовини спинного мозку утв. центральну частину спинного мозку. Вона за формою нагадує розкритого метелика. Вона утворює вирости, які мають назву рогів, або стовпів. Розрізняють передній, бічний і задній роги, з кожної сторони. У задні роги входять задні корінці, а з передніх виходять передні корінці спинного мозку. У центрі сірої речовини пролягає центральний канал, в якому циркулює спинномозкова рідина. Сіру речовину утв. корінцеві, пучкові та внутрішні(вставні) клітини. Передні роги утв великими мультиполярними нейронами, це переважно корінцеві моторні клітини, вони формують вентромедіальні, вентролатеральні, дорсомедіальні та центральні пари ядер. Задні роги утв власними та грудними ядрами, губчастою і желатинозною субстанціями, тут переважають вставні клітини: асоціативні, комісуральні. У бічних рогах розташоване латеральне проміжне ядро, яке утворене асоціативними клітинами симпатичної рефлекторної дуги, та медіальним ядром.

3. Мікроскопічна будова білої речовини спинного мозку.

Біла речовина локалізована на периферії. Рогами спинного мозку вона поділяється на з пари канатиків: передні, бічні та задні. Канатики складаються к пучків поздовжньо орієнтованих нервових волокон, або трактів, а також клітин нейроглії.

4. Поняття про нервові центри, типи, локалізація в організмі.

Нервовий центр - це сукупність нервових клітин, розташованих в різних відділах ЦНС, необхідна для здійснення рефлексу і достатня для його регуляції. У функціональному відношенні нервовий центр це складне поєднання декількох анатомічних нервових центрів, розташованих в різних відділах ЦНС і обумовлюють найскладніші рефлекторні акти.

5. Морфофункціональна характеристика інтрамуральних гангліїв.

(розташовані у стінках внутрішніх органів)Інтрамуральний  відділ вегетативної НС функціонує незалежно і навіть за відсутності імпульсів від спинного мозку і стовбура мозку.Складаються з 3 типів кл.1.Довгоаксонні еферентні нейрони(кл. 1 типу) мають багато розгалужених дендритів і нейрит, що виходить за межі ганглія.2.Рівновідросчаті нейрони(кл. 2 типу) містять декілька відростків, які морфологічно не можна визначити, бо вони не розгалужуючись виходять за межі клітини.3.Клітини 3 типу посилають свої відростки в сусідні ганглії, де вони закінчуються на дендритах їх нейронів.

6. Зарисувати та прокоментувати схему вегетативної рефлекторної дуги.

Дуга вегетативного (автономного) рефлексу складається з трьох ланок: чуттєвої (сенсорний, аферентний нейрон), асоціативної (вставний нейрон) та ефекторної.

7. Зарисуйте дві схеми: соматична і вегетативна рефлекторні дуги. Проставте відповідні позначення для структур дуг.

А- соматичний рефлекс, Б-вегетативний рефлекс, 1 - рецептор; 2 -чутливий нейрон; 3 - центральна нервова система; 4 -руховий нейрон; 5 - робочий орган: м’яз, залоза; 6 - асоціативний (вставний нейрон); 7 - вегетативный вузол (ганглий)

8. Характеристика структурних компонентів збуджуючої системи мозочка.

До кори мозочка  збуджуючі аферентні впливи надходять по мохоподібних і ліаноподібних волокнах. Дендрити клітин-зерен, утворюючи синапси з мохоподібними волокнами, формують так звані клубочки мозочка. Аксони клітин-зерен проходять у молекулярний шар і там розгалужуються на 2 гілки, які утворюють численні синапси з дендритами грушоподібних, кошикових і зірчастих клітин. Збуджуючі впливи, що надходять до мозочка по мохоподібних волокнах, реалізуються за участю клітин-зерен і клубочків мозочка.

9. Характеристика гальмівної системи мозочка.

Гальмівну дію мозочка здійснюють кошикові клітиниКК та зірчасті клітиниЗК молекулярного шару, а також зірчасті нейроцитиЗН зернистого шару.  КК посилають аксон у гангліонарний шар, де своїми аксонами утворює «кошики» навколо грушоподібних клітин. ЗК бувають дрібні та великі. Відростки дрібних клітин можуть контактувати з дендритами та тілами грушоподібних клітин. Великі вплітаються в «кошики» і утворюють контактують с тілами  та дендритами грушоподібних клітин.    Тобто, гальмівні клітини молекулярного шару гальмують збудження у грушоподібних клітинах.  ЗН зернистого шару мають здатність гальмувати збудження, що надходять з нижче лежачих органів нервової системи  по мохоподібним волокнам.

10. Зарисуйте схему міжнейронних зв'язків у корі мозочка. Зробіть відповідні позначення структур.

У кору мозочка входять 2 типи аферентних нервових волокон: повзучі і моховидні. Вони несуть імпульси, збудливі грушовидні нейрони. Повзучі волокна у складі спиномозочкового і вестибуломозочкового шляхів проходять в молекулярний шар і утворюють синапси з дендритами і тілами грушовидних клітин. Моховидні волокна йдуть у складі оливомозочкових і мостомозочкових шляхів і утворюють синапси з дендритами клітин-зерен. Аксони клітин-зерен прямують в молекулярний шар, де Т-образно розгалужуються і йдуть паралельно поверхні кори, утворюючи синапси з дендритами грушовидних нейронів.

11. Структурні компоненти клубочків мозочка. їх функціональне значення.

Клубочок мозочка складається з мохоподібних волокон, що контактують з дендритами клітин зерен. Мохоподібні волокна – аферентні волокна, що входять у кору мозочка, і мають збуджувальний вплив на грушоподібні клітини. У клубочку мохоподібні волокна передають збудження на дендрити клітин-зерен. Клітини-зерна – клітини зернистого шару. Свій аксон вони посилають у  молекулярний шар, там він Т-подібно ділиться,на своєму шляху  уворюючи синапси з кл.Пуркіньє, кошиковими і зірчастими клітинами. Тобто, отримують збудження від мохоподібних аферентних волокон через дендрит, клітини-зерна передають його до інших клітин мозочка через свій аксон.

12. Основні структурні елементи модуля кори великих півкуль.

Кора утворена 6 шарами клітин.

1. Молекулярний шар – містить мало клітин, має вигляд світлої смужки. Містить веретеноподібні клітини з низхідним аксоном і горизонтальними дендритами.

2. Зовнішній зернистий шар – утворений дрібними клітинами різноманітної форми.

3. Пірамідний шар – утворений пірамідними клітинами, розміри яких поступово зростають від 10 до 40 мкм. Верхівка направлена до молекулярного шару, основа - до білої речовини. Від верхівки відходить верхівкой дендрит, від бічної поверхні – бічні дендрити, від основи – аксон.

4.Внутрішний зернистий шар – утворений дрібними зірчастими клітинами.

5.Гангліонарний шар -  гігантські пірамідні клітини Беца.  Морфологічно нагадують пірамідні клітини. Аксони ідуть до моторних ядер спинного і головного мозку, колатералі мають гальмівну дію на кору мозку.

6. Шар поліморфних клітин – нейроцити різноманітної форми.

13. Морфофункціональна характеристика клітин Беца, локалізація, особливості галуження відростків.

Вони містяться в гліонарному шарі кори кінцевого мозку. Морфологія цих клітин нагадує будову клітин пірамідного шару. Клітини пірамідної форми, верхівки спрямовані до поверхні кори, основа – до білої речовини. Від верхівки відходить верхівковий дендрит, від бічної поверхні – бічний дендрит, від основи – аксон. Аксони ідуть до моторних ядер головного та спинного мозку, утв значну кількість колатералей, що мають гальмівну дію на кору великого мозку.

14. Цитоархітектоніка кори великих півкуль.

Нейроцити та їх відростки у складі кори великого мозку розміщені у вигляді нечітко розділених шарів, або пластинок. Пошарове розташування нейроцитів має назву цитоархектоніки. Кора великого мозку має 6 шарів: молекулярний, зовнішній зернистий, пірамідний, внутрішній зернистий, гангліонарний та шар поліморфних клітин.

15. Морфофункціональна характеристика структур акомадаційного апарату органа зору.

Акомодаційний апарат забезпечує зміну форми і заломлювальної сили кришталика і фокусного зображення предметів на сітківці, а також пристосування ока до освітлення різної інтенсивності, до нього належить війкове тіло з війковим пояском і райдужка. Війкове тіло продовження передньої частини судинної оболонки. Ділиться на війкову корону(внутрішню) і кільце(зовнішню). Від корони відходять відростки, а від них – волокна війкового пояска, якими кришталик фіксується до війкового тіла. Основну масу тіла становить війковий м’яз, який є активною частиною акомодаційного апарату ока. М’яз скл з гладких міоцитів між якими розташована ПВСТ  з меланоцитами. Скорочення м’яза розслаблює волокна пояска. Війчасте тіло і його відростки вкриті війковою частиною сітківки. Райдужка відходить спереду від війкового тіла і є його продовженням. Ц забарвлений диск з отвором зміненої величини у центрі – зіницею. Розмежовує передню та задню камери ока. У ній розрізняють війковий край – ним вона приєднана до війкового тіла, і зіничний край, межа між ними проходить по зубчастій лінії. У ній розрізняють 5 шарів: передній епітелій, зовнішній пограничний, судинний шар, внутрішній пограничний, задній пігментний епітелій.

16. Морфофукціональна харктеристика рецепторних клітин денного зору.

Зовнішній сегмент колбочки має конічну форму, він ширший і коротший, ніж паличка, і містить півдиски, утв в результаті інвагінації плазмолеми, один кінець півдисків замкнений, а другий відкритий. Мембрана півдисків містить зоровий пігмент – йодопсин. У сітківці людини існують колбочкові клітини різних типів – чутливі до синього, зеленого і червоного кольорів спектру. Зовнішній сегмент колбочок є видозміненим дендритом. Кольоросприйняття забезпечується присутністю у сітківці ока колбочок 3 типів. Йодопсин колбочок 1 типу чутливий до променів з довжиною хвилі 700 нм(червоне світло), 2 типу – 550 нм(зелений колір), 3 тип – 400 – 450 нм(синьо-фіолетова частина спектру).

17. Ембріогенез органа зору.

Сітківка і зоровий нерв ока формуються з нервової трубки, епітелій рогівки і кришталик – з ектодерми, власна речовина рогівки, склера, судинна оболонка і склисте тіло – з мезенхіми. Розвиток очного яблука починається з утв виростів нервової трубки – очних пухирців, які зберігають зв'язок з ембріональним мозком у вигляді порожнистих очних стебелинок. Уздовж стебелинки в очний пухирець вростають судини. Передня частина очного пухирця вгинається всередину, внаслідок чого він набуває форми двостінного очного келиха. Ектодерма, яка розташована проти отвору очного келиха, так звана очна плакада, потовщується, вростає в очний келих і потім відокремлюється, даючи початок кришталику. Зміни ектодерми відбуваються під впливом індукторів диференціації, які продукуються очними пухирцями. Внутрішня стінка келиха перетворюється у сітківку, зовнішня – у пігментний шар сітківки. М’язи райдужної оболонки розвиваються із крайових ділянок очного келиха, тобто мають нейральне походження.

18. Зарисуйте схему нейронного складу сітківки. Зробіть відповідні позначення.

19. Морфофункціональна характеристика рецепторних клітин нічного зору.

зоруПаличка — клітина-фоторецепторсітківкиока, що відповідає за реєстрацію малоінтенсивного світла й за чорно-білий зір. Палички розташовані густіше в зовнішніх областях сітківки, а тому важливі для периферійного зору.Палички вужчі ніж колбочк. Пігмент розташований на зовнішньому кінці, на пігментному епітелії. В цьому кінці є стопка дисків. Площа фоторецепторного пігмента велика, чим зумовлена чутливість до світла. Світлочутливий пігмент у паличках лише одного типу, а не трьох, як у колбочках, тому палички не забезпечують розрізнення кольорів. Пігмент називається родопсином.Як і колбочки, палички мають синаптичне закінчення, внутрішний сегмент і зовнішній сегмент. Синаптичне закінчення формує синапс із іншим нейроном, наприклад, біполярною клітиною. Внутрішній та зовнішній сегмент з'єднані між собою війкою. Органели клітини та її ядро містяться у внутнішньому сегменті, тоді як зовнішній, повернутий у глибину ока, містить світлочутливий матеріал

зоруПаличка — клітина-фоторецепторсітківкиока, що відповідає за реєстрацію малоінтенсивного світла й за чорно-білий зір. Палички розташовані густіше в зовнішніх областях сітківки, а тому важливі для периферійного зору.Палички вужчі ніж колбочк. Пігмент розташований на зовнішньому кінці, на пігментному епітелії. В цьому кінці є стопка дисків. Площа фоторецепторного пігмента велика, чим зумовлена чутливість до світла. Світлочутливий пігмент у паличках лише одного типу, а не трьох, як у колбочках, тому палички не забезпечують розрізнення кольорів. Пігмент називається родопсином.Як і колбочки, палички мають синаптичне закінчення, внутрішний сегмент і зовнішній сегмент. Синаптичне закінчення формує синапс із іншим нейроном, наприклад, біполярною клітиною. Внутрішній та зовнішній сегмент з'єднані між собою війкою. Органели клітини та її ядро містяться у внутнішньому сегменті, тоді як зовнішній, повернутий у глибину ока, містить світлочутливий матеріал

20. Органи чуття. Визначення, класифікації, їх принципи.

Органи чуття — спеціалізовані органи, через які нервова системаотримує подразнення із зовнішнього і внутрішнього середовищ і сприймає ці подразнення у вигляді відчуттівОргани чуття забезпечують такі основні види чутливості: зір, слух, нюх, смак, дотик, рівновагу та відчуття положення тіла у просторі.

Дотик — це сприйняття форми, розміру, щільності, температури різних предметів. Користуючись дотиком, людина може визначити фізичні властивості предметів такі, як форма, твердість, м'якість, характер поверхні, тепло або холод, орієнтуватися в темряві, блискавично реагувати на загрозливу небезпеку.

Нюх — це сприйняття запахіврізних речовин. Велика кількість нюхових рецепторів міститься в слизовій оболонці порожнини носа. Від нюхових рецепторів нервові імпульси передаються у проміжний мозок, потім у лобову частку кори, де проходить аналіз речовин, що вдихаються.

Смак — це сприйняття смакових особливостей речовин, що потрапляють в ротову порожнину.Смак допомагає людині визначити якість їжі, сприяє виділенню травних соків і проходження процесу травлення в цілому.

Вухо як орган слуху забезпечує сприйняття звукових коливань. Завдяки слуху розрізняють звуки навколишнього середовища. Людина спроможна визначити напрямок звуку з джерела, що дає змогу орієнтування в навколишньому середовищі, а також висоту, тембр, силу звуку.

РівновагаФункція регуляції положення тіла в просторі і рівноваги забезпечується вестибулярним апаратом, який утворюється рецепторами мішечків і напівколових каналів внутрішнього вуха.Завдяки аналізатору контролю рівноваги і положення тіла забезпечується прямоходіння.

Зір Орган зору людини складається з очного яблука і допоміжного апарату. Очне яблуко розміщене в очній ямці черепа. Має кулясту форму і складається з трьох оболонок:зовнішньої — щільної білкової, яка захищає очне яблуко від пошкоджень та проникнення сторонніх тіл ззовні;середньої — судинної; внутрішньої — сітчастої, де під дією світла виникають нервові збудження, які по зоровому нерву передаються в зорову зону кориголовного мозку.

21. Функціональні апарати органа зору. Гістологічна будова та значення рогівки.

1) світлозаломлюючий (рогівка, волога передньої камери, кришталик, склоподібне тіло) – заломлення світла ;

2) акомодаціонний (радужка, війкове тіло з війковим поясочком) -  зміни форми кришталика, фокус. зобр. на сітківці, пристосув. до  освітлення ;

3) рецепторний (сітківка) –  сприйняття  світлових сигналів.

Рогівка( скл. з 5 шарів)

1)Передній епітелій(багатошаровий незроговілий, багато  нервових закінчень).

2)Передня погранична пластинка:колагенові фібрили.

3)Власна речовина (ЩВСТ:колагенові пластинки, фіброцити, основна речовина з кератансульфатами, які забезпечують прозорість рогівки).

4)Задня погранична пластинка : колагенові волокна.

5)Задній епітелій (ендотелій). (одношаровий Ф.: обмін рідини і іонів у рогівці.

22. Назвіть шари сітківки та чим вони представлені.

1)пігментний( пігмен. епітелій)

2)фото сенсорний(дендрити 1 біполярного нейрона палич і колбоч)

3)зов пограничний(гліоцити)

4)зов ядерний(тіла 1 біполярного нейрона )

5)зов сітчастий(аксони 1 і дендрити 2)

6)вн  ядерний (тіла 2)

7)вн  сітчастий(аксони 2і дендрити гангл)

8)гангліонарний

9)нервові волокна

10)вн погранична мембрана(гліоцити)

23. Структурна організація та значення плям органа рівноваги.

Плями органа рівноваги(епітелій )(ф:еліптичний-лінійне прискорення і гравітація;сферичний-гравітація і вібрація)1)Волоскові сенсорні кл ( верхівки обернені у лабіринт,мають 60-80стереоцилій і 1кінотоцилію; основи спол з нерв закінченнями; грушоподібні або призматичні)2)Підтримуючі кл(на базальній мембр,багато мітохондрій)3)поверхня вкрита отолітовою мембр

24. Структурна організація та значення гребінців органа рівноваги.

Гребінці в ампулах півколових каналів влаштовані принципово так само, як і плями. У їх складі є сенсоепітеліальние клітини і підтримують епітеліоцити. Замість отолитовой мембрани на поверхні гребінця утворюється желатинообразное (студневідное) тіло – купол. Купол – продукт голокрінной секреції підтримуючих епітеліоцитів. гребінці – це рецептори прискорення при поступальному горизонтальному русі та кутового прискорення при обертанні тіла. Рецепторний епітелій відділений від підлягає сполучної тканини базальною мембраною. У сполучній тканині багато кровоносних капілярів і нервових волокон

25. Клітинний склад органа Корті.

Кортіїв орган розташований на поверхні базилярної мембрани, він складається із підтримуючих клітин та слухових рецепторів – волоскових клітин завитки, зверху ці клітини вкриті покривною мембраною. Волоскові клітини розташовються чотирма рядами: один ряд внутрішніх волоскових клітин і три ряди зовнішніх. До основи волоскових клітин підходять чутливінервові закінчення завиткового нерва (гілки присінково-завтикового або 8-ої пари черепномозкових нервів). На верхівці волоскові клітини мають велику кількість довгих мікроворсинок (стереоцілії) та одну війку(кінетоціль). Всередині мікроворсинки укріплені актиновими філаментами, поблизу верхівок вони сполучені між осбою спеціальними білковими місточками. Стереоцілії та кінотоцілії виступають у ендолімфу, багату на іони калію, найдовші із них впираються у покривну мембрану^[2].

26. Загальна морфофункціональна характеристика структур, які утворюють стінки протоки завитки.

Завиткова протока-спіральний орган з трикутним просвітом. Має 3 стінки:верх.,зовн.,ниж. Верхня – вестибулярна мембрана(побуд з тонкофібрилярної соло.ткан.пластинки,вкрит одно шар плоским епітелієм зі сторони ендолімфи і ендотелієм зі стор.перилімфи).  зовн стінка утв.судинною смужкою(багато ряд.епітелій.юміж кл-гемокапіляри.  Секреторна ф-ція+трофіка кл спірального органа). Ниж ст.-базилярна пластинка(3 шари: базальна мембр-лежать епітеліальні кл спірального органа;,шар колаген волокон утв тонкими кологен волокнами(слухові струни), які занур у гомогенну основну реч-ну; і покривний шар, що підстеляє бацилярну пластину пластинку з боку барабарн.сходів,утв 1 шаром лоских кл-ендотелій).

27. Характеристика структур, які приймають участь у передачі звукових коливань гістофізіологія органа слуху).

Коливання повітря-барабан.перетинка-слухові кісточки-основа стремінця-передача колив.на пери лімфу вестибулярних сходів завитки-через отвір на вершині завитки-перилімфа барабанних сходів.               Віддача коливань через кругле вікно, коли основа стремінця заглиблюється в овальне вікно.                Коливання перилімфи вестибул.сходів через вестиб.мембр.на ендолімфу протови завитки і охоп базилярну і текторіальну мембр. У результаті-відхил тререоцилій сенсор.кл. і їх збудж.(ацетилхолін+холінорецептор у мембр.стереоцилій_виник.рецепторний потенціал(мікрофонний ефект)). Нерв.імп.через слух.нерв передаються у центральні відділи слухового аналізатора.

28. Морфофункціональна харктеристика органа нюху.

Орган нюху - периферичним відділом нюхового аналізатора . Нюховий епітелій включає в себе три види клітин: нюхові, опорні і базальні. Нюхові клітини мають форму веретенце, на одному кінці якого на поверхні слизової оболонки розташовуються нюхові бульбашки, вкриті віями. Інший кінець нюхових клітин переходить в нервове волокно, а ті, в свою чергу, збираючись в пучки, утворюють нюхові нерви. Через них роздратування надходить в первинний центр нюху, а звідти - до. коркової кінця нюхового аналізатора.

29. Морфофункціональна характеристика органа смаку.

Смак — один із видів хеморецепції; відчуття, що виникає в ротовій порожниніпід дією різних речовин, переважно на рецептори смаку. У людини відчуття смаку виникає за участю інших рецепторів.

Орган смаку (organum gustus) — периферійна частина смакового аналізатора, представлена рецепторними епітеліальними клітинами язика. Є 4 види сосочків: ниткоподібні (papillae filiformes), грибоподібні (papillae fungiformes), жолобкуваті (papillae vallatae) і листоподібні (papillae foliatae). Всі сосочки є похідними слизової оболонки. Поверхня сосочків утворена багатошаровим плоским епітелієм, який не роговіє або частково роговіє (у ниткоподібних сосочках) та лежить на базальній мембрані^[1].

30. Джерела розвитку кровоносної системи.

Серце-з мезенхіми розв. Ендокард і судини, з вісцеральної мезодерми(міоепікардіальної пластинки)-міокард і  епікард. Нерв. Вузли і нерв. волокна розв. з нейроектодерми. Його закладка поч. на початку 3-го тижня ембр.розв. і завершуеться в 16-20р. Судини-з мезенхіми жовткового мішка у кінці 2-го тижня ембр.розв. шляхом утв. Кровяних острівців. Мезенхімні клітини на периферії острівця утв.ендотеліальні кліт. А центральні- утв.кліт.крові.

31. Порівняльна характеристика гістологічної будови артерій у залежності від їх гемодинамікн.

Є артерії: еластичного, мязевого і мішаного типу. Заг.буд.арт.мішаного типу-оболонки:внутрішня, сер., зовнішня. Внутр. утв.:ендотелій, підендотеліальний прошарок(ПВСТ з колаген. І еласт. Волокнами+клітини зірчастої форми) і вікончастої  еласт. мембрани. Сер.обол.: глад. Міоцити, еластичні вол. І зовн. Еласт мембрана. Зовн.обол. предст.: ПВСТ+судини та нерви судин. !Арт.мязевого типу ОСОБЛИВОСТІ: зменшується вміст ел.волокон і збульшуеться вміст гладких міозитів. Зникає зовн.ел.мембрана, тоншають підендо- прошарок і вн.ел тембр.ПРИЧИНА:далеко від серця, тиск крові менший. Арт.ел.типу(аорта) мяз.кл.менше більше ел.волокон.Причина:висока шв.крові і високий її тиск, дана буд.забеспеч. пом’якшення поштовхів крові.

32. Порівняльна характеристика гістологічної будови вен у залежності від їх гемодинамікн.

Є вени:мязевого і безмязевого типу. Вени безмязевого типу: ендотелій, сер. обол. нема, зовн. обол. зрощена зі спол. ткан. органів до яких прилягає. Н: вени сітківки,кісток, плаценти, селезінки, м. та тв.обол.мозка.Мязевого типу: з сильним розвитком м.елементів_є клапани і мяз. Кл. розташовані у всіх оболонках(тулуб, руки,шия) і слабим(ноги)Причина:у перших кров рухається під дією сили земного тяжіння, а  в других в протилежного напрямку.

33. Порівняльна характеристика артерій і вен.

Вени- забезп поверн крові до серця, депонув крові та дренаж. Відмінності: стінка вени тонша. Перев. Колагенові волокна(еласт-слабо). Відсутня зовн еласт тембр і слабкий розв внтр еласт тембр. Просвіт вени- неправильна форма( арт- кругла). Найбільш відносна товщина-зовн оболонка( арт- середня). Наявність клапанів.

34. Морфофункціональна характеристика типів капілярів.

КАПІЛЯР — найдрібніша кровоносна судина, яка розташована у тканинах і з'єднує артерії з венами. Розрізняють три типи капілярів. Перший тип — капіляри з безвікончастим ендотелієм і базальною мембраною, розташовуються у шкірі, поперечносмугастій і гладкій м'язовій тканині, міокарді, корі великого мозку. Другий тип — фенестровані капіляри з вікончастим ендотелієм і суцільною базальною мембраною - є уворсинках тонкої кишки, капілярних клубочках нирки, ендокринних залозах. Третій тип — синусоїдні капіляри, які мають великий просвіт Базальна мембрана несуцільна (переривчаста.) Такі капіляри розташовані у печінці, селезінці, кістковому мозку.

35. Морфофункціональна характеристика артеріол.

Артеріола — судина, яка має. Їхня внутрішня оболонка складається з ендотелію. Шар, який лежить під ендотелієм, виражений погано. Середній шар складається з окремих міоцитів, які направлені циркулярно, а зовнішня оболонка практично відсутня. Характерна їх особливість — переважання в судинній стінці гладком'язового шару, завдяки якому артеріоли здатні активно змінювати величину свого просвіту.

36. Будова, функції та різновиди венул.

Венули — дрібні кровоносні судини , у які збирається кров із капілярів.

 Розрізняють три типи венул, найдрібніші із них — посткапілярні  — складаються з одного шару ендотелію, навколо невелика кількість перицитів. Стінки цих судин фенестровані, дозволяють проходженню рідини із крові в тканину, схожі до капілярів ніж до венhttp://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D0%BD%D1%83%D0%BB%D0%B0 - cite_note-marieb-0. Посткапілярні венули мають спеціалізовані ділянки високого ендотелію, побудованого із кубічних ендотеліоцитів. У цих місцях відбувається екстравазаціялімфоцитів, тобто вихід із кров'яного русла. Це призводить до виникнення набряку та екстравазації лейкоцитів.Третій вид венул мають один або два шари гладеньких м'язів та тонку зовнішню оболонку. До них належать збірні та м'язові венули.

37. Гістологічна будова міокарду, ультраструктура типових кардіоміоцитів.

міокард- склад з серцево-мязової тканини, прошарків пухкої сполучної тк з судинами і нервами. Побуд з волокон, які анатомують між собою, утв сітку між волокнами – пухка спол. тканина. кардіоміоцити(скоротливі\типові та провідні\атипові)

Скоротливі. –ядро в центрі – багато сарколеми – є мітохондрії –сарком сітка не дуже розвинена-Т-трубочки широкі-відсутні тріади. Передсердні м. мають відростки.Добре розв ЕПС сітка і к.Гольджі. кардіоміоцити утв волокна і сполуч тк у вставних дисках. Провідна сис-ма склад з синусо-передс вузла, пер-шлун вузла і пер-шлун пучка(Гіса). Провідні міозити: Пейсмейнерні( нестаб ПС, деполяризац 70р\хв, центр частина син-передс вузла, невеликі, багатокутні, СП слаба, Т-сист відсутня, багато піноцит міхурів і кавеол). Перехідні-перед збудж від пейсмейн до клітин пучка і скороти елементів міокарду.( на периф син-перед вузла і перед-шлун вузла, тонкі, витягнуті). Волокна Пуркін»є( перед збудж від перехідн клітин до скороти серц міозитів. Великі, багато глікогену)

38. Гістологічна будова провідної системи серця.

Провідна сис. Серця скл.: синусо-передсердного, передсердно-шлуночкового, і пучка Гіса з волокнами Пуркінье. Виділяють 3 види кл.: P-клітини, перехідні, волокна Пуркіньє. 1й тип кл.: вони мають нестабільний ПС і де поляризуються 70р за 1хв, джерелом імп. Є кальцієвий осцилятор, періодична зміна конц. Кальція ззовні кл. і всередині. Знах. У центр. Част. Синусо_передсердного вузл. Невеликі за розміром,форма багатокутна, мало міофібрил які невпорядковані,Т-система відсутня,СПС слабо розвинена, є багато кавеол і піноц. Пухирців. 2й тип:проводять імп. Від P-кл. до кардіоміоцитів скороти. Чи волокон Пуркінье. Міофібрил більше ніж вP-кл.Локалізуються на периферії синусо-передсердного вузла. 3й тип великого розміру 15мкм, містять багато глікогену, мало міофібрил. Клітини пров. сист. Продукують натрій єретичний фактор: ф-я-діуретик, знижує арт. Тиск, збільшує показник гематокриту.

39. Стромальні та паренхіматозні елементи червоного кісткового мозку.

Функції:

1. Універсальний орган гемопоезу.

2. Утворення попередників імунокомпетентних клітин (нульові лімфоцити).

3. Антигеннезалежний процес розмноження і диференціювання

В-лімфоцитів.

Гістологічна будова червоного кісткового мозку.

1. Строма:          а) груба: кісткові трабекули;

                            б) ніжна: ретикулярна тканина.

2. Паренхіма. Дозріваючі формені елементи крові, які мають певну локалізацію:

         мегакаріоцити – поблизу синусів;

         еритроїдні клітини – у контакті із макрофагами;

         гранулоцити – поблизу ендосту.

40. Стромальні та паренхіматозні елементи тимуса.

Функція:

антигеннезалежнп проліферація і диференціювання Т-лімфоцитів.

Гістологічна будова тимуса:

1. Строма:

         а) груба: капсула і трабекули (ЩВСТ);

         б) ніжна (сіткоподібний епітелій).

2. Паренхіма:

         дозріваючі Т-лімфоцити

41. Структурні компоненти та значення гематотимусного бар'єру.

Кіркова та мозковаречовиничасточок тимуса маютьособливостібудовимікроциркуляторного русла. Зокрема, лімфоцитикірковоїречовинивідмежованівідпросвітугемокапілярів так званимгематотимусним бар'єром.Вінутворенийсуцільним шаром розміщених на базальніймембраніепітеліоретикулоцитів, щосупроводжуютьусісудинимікроциркулярного русла і обмежуютьперикапілярнийпростір, а такожстінкоюгемокапілярів. Гематотимуснийбар'єрзакриваєдоступна надлишковійкількостіантигенів з судинного русла до лімфоцитівкірковоїречовини.Віннепроникливий для тих лімфоцитівтимуса, якімаютьциторецептори до власнихантигеніворганізму, щопопереджуєрозвитокаутоімуннихреакцій(пошкодженнявласнихклітині тканин організму). У мозковійречовинігематотимусний бар'єрвідсутній, щостворюєумови для рециркуляції Т-лімфоцитів. Слідвідзначити, що у нормівихід Т-лімфоцитів з кіркової і мозковоїречовин тимуса в периферійнекров'яне русло здійснюєтьсяізольовано.

42. Структурна організація кіркової речовини лімфовузла.

Кірковаречовинаутворенарозміщенимипід капсулою лімфатичнимифолікулами (вузликами) — кулястоїформискупченнями В-лімфоцитів .  до складу фолікулівлімфовузла належать як типові макрофаги, так і особливийїхрізновид, щомаєназвудендритнихклітин. Зовніфолікулвкритийретикулоендотеліоцитами — клітинами, якіпоєднуютьморфологіюретикулярнихклітин з функцієюендотелію, оскільки вони вистеляютьсинусилімфатичнихвузлів. Середретикулоендотеліоцитів є значнакількістьфіксованихмакрофагів, так званих берегових клітин. Коженфолікулміститьсвітлий (реактивний, абогермінативний) центр, дездійснюєтьсярозмноженнялімфоцитів і локалізованіпереважно В-лімфобласти, і темну периферійну зону, в якій компактно розташованімалі і середнілімфоцити. Збільшеннякількості і розмірівреактивнихцентрівфолікулівлімфатичнихвузлівсвідчить про антигенустимуляціюорганізму.

43. Структурна організація мозкової речовини лімфовузла.

Мозковаречовиналімфатичноговузлаутворенамозковими тяжами — стрічкоподібноїформискупченнями В-лімфоцитів, плазмоцитів і макрофагів, витягнутих у напрямкувідворітвузла до фолікулів. Зовнімозковітяжі, так само як і фолікуликірковоїречовини, вкритіретикулоендотеліоцитами. Міжмозковими тяжами і фолікулами, відповідно, міжмозковою та кірковоюречовинамилімфатичноговузларозміщенедифузнескупчення Т-лімфоцитів, щомаєназвупаракортикальноїзони. Макрофаги у складіпаракортикальноїзонипредставленірізновидом так званих інтердигітуючихклітин, якіконтактуютьміж собою відросткамипальцеподібноїформи і виробляютьречовини, щостимулюютьпроліферацію Т-лімфоцитів. Таким чином, кіркова і мозковаречовини є бурсазалежними, а паракортикальний шар — тимусзалежною зоною лімфатичноговузла.

44. Будова та значення лімфатичних синусів лімфовузлів.

Між шарами ретикулоендотеліоцитів, щопокриваютьлімфатичніфолікули і мозковітяжі з одного боку і сполучнотканинну строму (капсулу і трабекули) — з другого, є щілинніпроміжки, якіназиваютьсясинусами лімфатичноговузла. До системисинусів належать крайовий (розміщенийміжкапсулою і фолікулами), навколофолікулярнікірковісинуси (міжфолікулами і трабекулами), мозкові (міжмозковими тяжами і трабекулами) і ворітний (у ділянцівгнутоїчастини — ворітлімфатичноговузла) синуси. У системісинусівздійснюєтьсяциркуляціялімфивідкрайового синуса кудивпадаютьприноснілімфатичнісудини, через проміжнісинуси у напрямкудоворітного синуса, звідкилімфавідтікає системою виноснихлімфатичнихсудин. При цьомулімфаочищаєтьсязавдяки фагоцитозу сторонніхчастинокбереговими макрофагами; лімфазбагачуєтьсяімунокомпетентнимиТ- і В-лімфоцитами, клітинамипам' яті, а такожімуноглобулінами (антитілами).

45. Порівняльна морфофункціональна характеристика лімфатичних фолікулів лімфовузла і селезінки.

фолікули(вузлики) містяться у білійпульпі,скупчення лімфоцитів,плазмоцидів,макрофагів,дендритних і інтендигітуючими кл.ззовні капсула.реактивні центри фолікулів і вузлів ідентичні:В лімфобласти,макрофаги.периартеріальна зона-скупчення Т лімфоцитів.темна мантій зона утворена В і Т лімфц. Макрофагами . крайова зона В   Т лімфц.  Лімфатичні периаттеріальнвпіхви-скпчення лімфоцитів у вигляді муфт.   червона пульпа-скупченяформенних елементів між селезінковими синусами-це пульпарні тяжі.тут перетворення В лімфц. У плазмоцити

46. Особливості кровопостачання селезінки.

у воротах нирки селезінкова артерія ділиться на трабекулярніартеріі,які діляться на артеріі білої пульпи,частина з них іде через фолікули і звуться центральними.останні переходять в артерії червоної пульпи і розпадаються на китичкові артеріоли,що кінчаються еліпсоїдними артеріолами(роль артеріальних сфінктерів). з венозних синусів кров у вени червоної пульпи,потім в трабекулярні вени і селезінкову вену.в стінках судин є венозні сфінктери .

47. Суть класифікації органів імунного захисту на центральні та периферичні.

центральні органи імунітету:тимус і червоний кістковий мозок-тут утвор. Форменні елементи крові і антиненнезалежна проліферація лімфоцитів.  Периферійни органи:селезінка,лімфовузли і гемо лімфатичні вузли лімфоїдні елементи-знищення клітин крові і забезпечує імунітет.

48. Поняття про гуморальний імунітет, характеристика клітин, які приймають участь у ньому.

гуморальний імунітет діє в рідинах організму.     черв.кістк.мозок:антигеннезалежна проліферація В бластів.    У селезінці і лімфовузлах:з В бластівутв. В лімфоцит з участі ІЛ5,далі плазмоцид з участи ІЛ6, далі гамма інтерферони, потім антитіла-імуноглобуліни.     АПК-антигенпрезентубчклітини-макрфаги з участі ІЛ1 утв. Тхелпери,длі за участі ІЛ2 утв. Т бласт,що ділиться на Т хелпер і памяті.   і з участі ІЛ4 діє на антигеннезалежну проліферацію

49. Участь імунокомпетентних клітин у алергічних реакціях.

Алерген що потрапляє до організму виступає в ролі антигену(АГ). Запускається гуморальний імунітет, плазмоцитами що утворюються з нових В-лімфоцитів, синтезується імуноглобулін Е він мігрує у сполучну тканину і зєднується з плазматичною мембраною тканинних базофілів, виникае місцеве почервоніння і зуд.При повторному введенні цього алергену він зв’язується з комплексом утвореним на базофілі, зминюється проникність мембрани, клітина розривається і гістамін який вона вміщувала виходить у міжклітинну речовину. Гістамін діє на проникність кровоносних судин, плазма з судин виходить у навколишні тканини-набряк. Гістамін також впливає на скорочення гладеньких мязів дрібних бронхів викликаючи задуху, при подальшій дії АГ виникає

анафілактичний шок

50. Морфофункціональна характеристика нейросекреторних клітин гіпоталамуса, їх локалізація.

передній гіпоталамус: супраоптичні та паравентрикулярні ядра. Супраоптичні виробляють вазопресин, який призв  до скороч гладк міоц судин стінки.(необхідний для нормального розвитку головного мозку). Клітини паравентрикулярних ядер синтез окситоцин, який виклик скороч гладких міоцитів матки і молочної залози. Гормони сумраопт та паравентрикядер опускаються у задню частку гіпофізу, виводяться у кровообіг через аксовазальні синапси.  Середній гіпоталамус: аркуатне, дорсомедіальне, вентромедіильне, супрахіазматичне ядра, а також преоптична зона. Нейросекреторні клітини ядер  виробл  ліберини і статини,  впливають на клітини передньої частки гіпофіза.  Ядра гіпоталамуса побудовані з дрібних або великих мультиполярних нейроцитів з розвину­тими елементами к. Гольджі та гр. ЕПС( забезпечують синтез і виді­лення гормонів, які за своєю хімічною природою є олігопептидами).

51. Зробіть схему-рисунок зв'язку передньої частки гіпофіза з гіпоталамусом.

52. Характеристика гіпоталамо-нейрогіпофізарної системи.

Основним структурним елементом єсупраоптичне і паравентрикулярне ядра гіпоталамусу, які у відповідь на надходження інформації від рецепторів, що контролюють показники гомеостазу (осмотичний тиск, обсяг циркулюючої крові, артеріальний тиск), і від вищих нервових центрів продукують вазопресин і окситоцин. Ці гормони по аксонах нейро-ендокринних клітин потрапляють в нейрогіпофіз, відкіля надходять у кровчерез аксо-вазальні синапси (нейро-гемічна система).1) Вазопресин (антидіуретичний гормон, АДГ) має наступні впливи: антидіуретичний ефекет, викликає скорочення гладких м'язів кровоносних судин;  підсилює глікогеноліз і глюконеогенез у печінці;  гормон пам'яті ;пригнічує біль. 2) Окситоцин :  стимулює виділення молока ; ініціює і підсилює скорочення вагітної матки;

 погіршує запам'ятовування і мобілізацію інформації

53. Кіркова речовина наднирників. Мікроскопічна будова, цитофізіологія клітин.

Гормони, які продукують у кірковій речовині, відносяться до кортикостероїдів. Сама кора надниркових залоз морфо-функціонально складається з трьох шарів:Клубочкова зона,Пучкова зона,Сітчаста зона.Клубочкова.(У клубочковой зоні утворюються гормони, які називаються мінералкортікоіди До них відносяться:Альдостерон, Кортикостерону,Дезоксикортикостерон. Мінералкортікоіди підвищують реабсорбцію Na ⁺ та виділення K ⁺ у нирках.)   Пучкова (У пучкової зоні утворюються глюкокортикоїди, відносяться до яких:Кортизол,Кортикостерону. Вони стимулюють утворення глюкози з жирів і амінокислот ,  пригнічують запальні, імунні іалергічні реакції, зменшують розростання сполучної тканини, а також підвищують чутливість органів чуття і збудження нервової системи.) Сітчаста (тут виробляються статеві гормони . Вони активні до статевого дозрівання і після дозрівання статевих залоз, у тому числі вони впливають на розвиток вторинних статевих ознак.)

54. Мозкова речовина наднирників. Мікроскопічна будова, цитофізіологія клітин.

мозкова речовина наднирниківвідмежована від мозкової сполучною тканиною.  Тут епінефроцити-світлі,є гранули секретів,продукують адреналін.    норепінефрпцити-темні,гранули норадреналіну.   ці гормони звуть катехоламіни.   при гіперфункції-організм реагує на стрес,ильнеподразненя-загрзалля життя.

55. Морфофункціональна характеристика тироцита. Секреторний цикл.

Тироцитифолікулів  — основнийклітинний компонент щитовидноїзалози. Форма цихклітинпов'язана з їхньоюфункціональноюактивністю: у нормі у дорослих людей вони кубічні, при гіперфункції й у дітейнабуваютьпризматичноїформи, при гіпофункції і в старечомувіцістають плоскими. На апікальній (зверненій у просвітфолікула) поверхнітироцита є мікроворсинки, якіберуть участь у виведеннісекр-торнихпродуктів у просвітфолікула. Бічніповерхнісусідніхклітинформуютьдесмосомніконтакти. Плазмолемабазальноїповерхнітироцитаутворюєчисленніінвагінації. Посиленняфункціональноїактивностітироцитівсупроводжуєтьсязростаннямкількості і висотимікроворсинок, збільшеннямчисельностіінвагінацій.Уцитоплазмітироцитів добре розвинутагранулярнаендоплазматичнасітка й елементи комплексу Гольджі. Тироцитимаютьздатністьпоглинати з кровообігуіони йоду й амінокислоту тирозин. При йодуванні тирозину, яке відбувається, восновному, всерединітироцита за участюйогоферментних систем, утворюється гормон тироксин (тетрайодтиронін). Останнійявляє собою димер тирозину, ускладіякого є чотириатоми йоду. Одночасно в клітинісинтезуєтьсяполіпептидний компонент тироглобуліну. Завершуєтьсяпроцес формуваннямолекулитироглобуліну в апікальнійчастинітироцитазвідкицейбілок шляхом екзоцитозупотрапляєвсерединуфолікула, де нагромаджується у виглядіколоїду. При потребіорганізму в тироксинічастинкиколоїду фагоцитуютьс я, і процессіде у зворотномунапрямку: поліпептиднийланцюггідролізуєтьсялізосом ними ферментами тироцита, вивільнений тироксин через базальнуповерхнюклітинививодиться у капілярнусітку, яка зовніоплітаєфолікул. Впливаючи на швидкістьвикористаннякисню і загальнийрівеньметаболічнихпроцесів у клітині, тироксин регулюєосновнийобмінорганізму

56. Морфологія фолікула щитоподібної залози при її різних функціональних станах: норма, гіперфункція та гіпофункції.

ГІПЕРФУНКЦІЯ ¬та гіпофункції.  В нормі кубічної форми, при гіпо- набувають плоскої форми(мікседема в дорослих:маса тіла збільшуеться,температура знижуеться,випадає волосся,шкіра суха, апатія,брадикардія, порушення роботи ЦНС; у дітей кретинізм:відставання розумове і фізичне), при гіпер- призматичної  форми(базедова хвороба протилежне мікседемі)

57. Структурна організація паращитоподібної залози.

Паращитоподібні залози містяться на задній поверхні щитоподібної залози. Їх 4 шт. Основна функціональна одиниця – трабекула. Паратироцити виділяють паратгормон (антагоніст кальцитоніну), який регулює обмін кальцію в крові, в регуляції процесу кальцинозу і декальцифікації в кістках.

При  Гіперпаратиреозі спостерігається втрата фосфатів внаслідок мобілізації їх з кісткової тканини, м’язова слабість, болі в кістках, нерідко - переломи кісток, в м'яких тканинах – кальцифікати.

 Гіпопаратиреоз (спазмофілія) проявляється трофічними порушеннями з боку кісток, зубів, шкіри та її придатків. Характерна збудливість нервово - м’язової системи (судоми, ларингоспазм).

58. Морфофункціональна характеристика хромофільних клітин гіпофіза.

добре фарбуються,добре розвин.Гран.ЕПС,КГ,мітохондрії.Є Базофіли, ацидофіли,проміжні. Базофіли є:гонадо- і тиротропні кліт. Гонадотропи продукують:фолітропін(ф-я_проліферація сперматогоній та кл.яєчника), лютропін(стимуляція жовт. тіла та продук. Чол. Стат. Горм.)Тиротропні прод.:тиротропний гормон(ф-я регул. Ф-ю щитовид.залози)Ацидофільні кл.:мамотропні(ф-я прод. Лактотропний горм. Ф-я стимулює вир. Молока), соматотропні кл.(прод. Соматотроп. Горм. Ф-я стим. ріст тіла) Проміжні: прод. Аденокортикотропний горм.( Ф-я стим. Ф-ння кірковой част. Наднирників)

59. Морфофункціональна характеристика хромофобних клітин гіпофіза.

1.Це малодиференц.камбіальні кл;  2.кл,що вступили в стадію диференціації,але ще не нагромадилися в цитоплазмі спеціал гормономістких гранул; 3.кл. які викинули свої секреторні гранули за межі цитоплазми на момент взяття гіпофіза для гістолог.дослідж.; 4.фолікулярно-зірчасті кл, скупчення яких можуть форм мікрофолакулярні структури з відкладанням секреторних продуктів у просвіті фолікула.