1. Основні етапи ембріогенезу, результати кожного з них
Ембріогенез - ранній період індивідуального розвитку організму від моменту запліднення (зачаття) до народження, є початковим етапом онтогенезу (грец. ontos - істота, genesis - розвиток), процесу індивідуального розвитку організму від зачаття до смерті.
Основні етапи
Запліднення - злиття чоловічої та жіночої клітини з утворенням зиготи, в якій знаходиться диплоїдний набір хромосом.
Дроблення - мітотичний поділ зиготи, в результаті якого утворюється одношаровий багатоклітинний зародок - бластула. Її клітини - бластомери. Їхні розміри не досягають материнських. Шар бластомерів утворює стінку - бластодерму. У процесі розподілу між клітинами утворюється порожнина - бластоцель.
Гаструляція - утворення двох, а потім тришарового зародка. Воснові гаструляціі лежать три процеси: поділ клітин, їх міграція і диференціювання. Утворюється екто-, ендо-, і мезодерма.
Відокремлення основних ембріональних зачатків і їх диференціювання.
Гісто-і органогенез. Уході диференціювання зародкових листків утворюються зачатки тканин, що формують органи і системи організму людини.
2. Типи яйцеклітин(ланцетник, амфібії, птахи, ссавці та людина).
Алецітальная (безжелтковая).Оліголецітальная (маложелтковая), в них жовток рівномірно розподілений по цитоплазмі, тому їх називають ізолецитальні. Серед них розрізняють первинно ізолецитальні (у ланцетника) і вдруге ізолецитальні (у ссавців н людини),Полілецітальние (многожелтковие) Жовток в цих яйцеклітинах може бути зосереджений в центрі - це центролецитальні клітини. Серед телолецитальні яйцеклітин у свою чергу розрізняють помірно телолецитальні або мезолецітальние з середнім вмістом жовтка (у амфібій) і різко телолецитальні, перевантажені жовтком від якого вільна лише невелика частина анімальному полюса (у птахів )
3.Будовасперматозоїда..Чоловічі статеві клітини — сперматозоїди, або спермії, розвиваються в дуже великій кількості. Вспермілюдини, якавиділяєтьсяприеякуляції, міститьсявіддекількохмільйонівсперма¬тозоїдів, урибіптахів — додекількохмільярдів. Розміри спермато-зоїдів коливаються у широких межах: від 20 мкм у кролика до 5000 мкм у тритона. Сперматозоїди мають здатність до активного ру¬ху. Форма їх може бути різною. У хребетних сперматозоїди мають джгутикову форму.
Будова сперматозоїда. В ньому розрізняють головку, шийку і віст.Головка побудована із невеликого щільного ядра з вузькою смужкою цитоплазми. В передній частині є чохлик, в якому роз¬міщується акросома. Чохлик і акросома є похідними комплексу Гольджі. В акросомі локалізуються гіалуронідаза і протеази, які здатні розщеплювати оболонки, якими покрита яйцеклітина. В шийці сперматозоїда розміщуються проксимальна і дисталь¬на центріолі, від останньої починається осьова нитка, яка продо¬вжується у хвостовий відділ Хвостовий відділ сперматозоїда складається із почат¬кового, головного і кінцевого. В початковому відділі довкола осьової нитки локалізуються мітохондрії. Головний відділ хвоста побудований із центральної пари мікротрубочок з осьовою ниткою і периферійно локалізованими дев'ятьма парами мікротрубочок, покритий вузькою смужкою цитоплазми, яка зникає у кінцевому відділі.Сперматозоїди тварин різняться між собою, головним чином, за будовою головки. У амфібій головка сперматозоїда довга і загостре¬на, у ссавців — сплющена.
Тривалість життя і здатність до запліднення після еякуляції за оптимальних умов не одинакова у різних тварин. У ссавців вони коли¬ваються в межах від декількох годин до декількох діб.
4. Сперматогенез, стадії.
Сперматогенез - це розвиток чоловічих статевих клітин.
1) розмноження - (сперматогонії) зазнають серію мітотичних поділів
2) зростання - періоді росту відзначається незначне збільшення об'єму клітин і вступ їх в мейоз.
3) дозрівання - складаний з двох послідовних мейотичних поділів.
Після першого поділу утворюється два сперматоціта другого порядку, а після другого поділу - чотири сперматіди, що відрізняються від вихідних клітин меншими розмірами.
4) формування - сперматиди перетворюються на сперматозоїди.. У ядрі відбувається додаткова компактизації хроматину. У цитоплазмі сперматид формуються характерні для сперматозоїда структури: акросома, компоненти шийки і хвостового відділу.
5. Овогенез, стадії.
Оогене́з або овогене́з (грец. ōón яйце + грец. genésis виникнення) — у тварин, розвиток жіночої статевої клітини — яйцеклітини (яйця).
Період розмноження
Потрапивши у яєчник, гоноцити стають оогоніями. Оогонії здійснюють період розмноження. У цей час оогонії діляться мітотичним шляхом.
Період росту
Статеві клітини в цьому періоді називаються ооцитами першого порядку. Вони втрачають здатність до мітотичного поділу і входять у профазу I мейозу. У цей час відбувається ріст статевих клітин..
Період дозрівання
Дозрівання ооцита — це процес послідовного проходження двох поділів мейозу (поділів дозрівання). Як мовилося вище, в період до першого поділу мейозу ооциттривалий час перебуває в стадії профази I мейозу, коли й відбувається його зростання. Вихід з профази I мейозу приурочений до досягнення самкою статевозрілості і визначається статевими гормонами.
6. Порівняльна характеристика сперматогенезу і овогенезу.
Сперматогенез - це розвиток чоловічих статевих клітин.
Оогене́з або овогене́з (грец. ōón яйце + грец. genésis виникнення) — у тварин, розвиток жіночої статевої клітини — яйцеклітини (яйця).
7. Запліднення, стадії, локалізація (у людини).
Заплідненням називають процес злиття чоловічої і жіно¬чої гамет, внаслідок чого виникає новий організм — зигота. Зигота — одна клітина і одночасно одноклітинний організм.
В процесі запліднення розрізняють два етапи: дистантний і кон¬тактний. Дистантний етап реалізується за допомогою таких факторів: направленої міграції та капацитації.
Направлена міграція здійснюється за рахунок хемо-таксису,реотаксису тастигмотаксису.
Капацитація (активація) сперматозоїдів відбувається в жіночих статевих шляхах, полягає в дестабілізації плазмолеми, підвищенні її проникливості для іонів кальцію, результатом чого є підвищення їхньої рухливості і здатності до запліднення.
8. Дроблення,особливості, способи у різних класів хребетних тварин.
Дроблення являє собою серію мітотичних поділів зиготи з утворенням багатьох дочірніх клітин (бластомерів) меншого розміру. Митотические ділення зиготи, а в подальшому – бластомерів відбуваються із збільшенням числа клітин, але без збільшення їх маси, тому іменуються дробленням.
У людини дроблення не має принципових відмінностей від такого в інших представників хребетних, проте протікає набагато повільніше. Дроблення повне, або голобла-стических (борозни дроблення проходять через весь зародок), нерівномірне (у результаті дроблення утворюються дочірні клітини – бластомери нерівній величини) і асинхронне (різні бластомери дробляться з різною швидкістю, тому зародок на окремих стадіях дроблення містить непарне число клітин) .
9. Типи бластул у різних класів хребетних.
Бластула (зародковий міхур, бластосфера) - це багатоклітинний зародок, який має одношарове будова (один шар клітин), стадія у розвитку зародка, яку проходять яйця більшості тварин - остаточний результат процесу дроблення яйця.
Целобластула – результат повного і рівномірного дроблення. В ній розрізняють дах, утворений бластомерами анімального полюсу, краеву зону, яка розмішена між полюсами. Бластоцель знаходиться в центрі.(ланцетник)
Амфібластула – результат повного але нерівномірного дроблення. Брастула утворена багатошаровою бластодермою і ексцентрично розмішеними бластомерами. Дах такої бластули утворений дрібними бластомерами а дно утворене великим перевантажене жовтком бластомерами.(жаба)
Дискобластула – результат часткового дискоїдального дроблення. Вона представлена зародковим диском розпластаним по жовтку. Зародковий диск утворений бластомерами які відповідають даху і краєвій зоні целобластули , жовток – днові бластули а вузька щілина між ними – бластоцелю (акулові та птахи)
Бластоциста – результат повного асинхронного дроблення. В ній розрізняють стінку – трофобласта і невелике скупчення еластомерів подібне до вузлика, з внутрішньго боку трофобласта – ембріобласт. На цій стадії зародок савця відповідае стадії бластули інших тварин але не гомологічній тому що стінка бластоцисти не бере участь у побудові тіла зародка.
10. Дроблення зиготи людини (хронологія процесу,локалізація, будова морули та бластоцисти).
Дроблення — наступний після запліднення період життя зародка. Дробленням називають процес в результаті якого із зиготи шляхом послідовних поділів утворюється багатоклітинний організм — бластула. Дроблення відбувається шляхом мітозу. Характерною особливістю його є дуже короткий період інтерфази між двома по¬слідовними мітозами, що приводить до прогресивного зменшення розмірів новоутворених клітин зародка. Клітини, з яких побудований зародок у період дроблення, називаються бластомерами. Внаслідок прогресивного зменшення величини бластомерів розміри бластули не перевищують розмірів зиготи.
11. Способи гаструляції у різних класів хребетних тварин.
Способи гаструляції Майже у всіх тварин гаструляція здійснюється за допомогою інтенсивних морфогенетічних рухів. Залежно від типу бластули і від того, який з морфогенетичних рухів переважає, розрізняють такі основні способи утворення двошарового зародку, або способи гаструляції:
• інвагінація — вгинання частини стінки бластули (бластодерми) всередину зародка, що призводить до утворення гаструли з порожниною — гастроцілем, сполученою із зовнішнім середовищем отвором — бластопором.
• імміграція — виселення окремих клітин бластодерми в бластоціль з одного місця (уніполярна імміграція) або з різних (мультиполярна імміграція), гастроціль при цьому не утворюється;
• епіболія — обростання великих нерухомих клітин вегетативної півкулі зародка дрібнішими клітинами його анімальної області;
деламінація, або розшарування — ентодерма утвориться або шляхом ділення клітин паралельно поверхні (рідкісна форма гаструляції), або шляхом диференціювання спочатку однорідних клітин морули (без їх розподілу) на екто-і ентодерму в залежності від положення клітин — на поверхні або в глибині зародка. Зазвичай гаструляція здійснюється поєднанням різних способів.
12. Гаструляція,визначення,хронологія процесу у людини, способи , результат раннього і пізнього періодів.
Гаструляція — процес відокремлення двох первинних зародкових листків (зовнішнього — ектодерми та внутрішнього — ентодерми) у зародків всіх багатоклітинних тварин. Період гаструляції слідує за періодом дроблення, його заключною фазою — бластуляцією, а зародок у цей період називається гаструлою.[1]
У процесі гаструляції (іноді пізніше) у всіх тварин, крім двошарових (губки та кишковопорожнинні), починає відокремлюватися третій зародкової листок — мезодерма, що розташовується між ектодермою і ентодермою. У процесі гаструляції зародкові листки займають положення, відповідне плану будови дорослого організму, а у тварин з регуляційним типом розвитку здійснюється взаємодія між частинами зародка, необхідна для детермінації зачатку центральної нервової системи.
13. Презумптивні зачатки в епібласті на стадії первинної смужки.
Темне поле зай¬має периферійну частину дискобластули і складається із клітин, які щільно прилягають до жовтка і ростуть по його поверхні. Клітинний матеріал зародкового щитка зазнає складних переміщень. Клітини зародкового щитка починають рухатись спереду назад двома потоками — справа і зліва. Обидва потоки клітин зустрічаються в центрі на задньому кінці зародкового щитка, зливаються і переміщуються допереду по його середині. В результаті утворюється потовще¬ний тяж клітин, який отримав назвупервинної смужки.
14. Утворення позазародкових органів у людини на 9-14 добу.
На 10-14 день після запліднення, клітини зародка розщеплюються на шари,
або зародкові листки, з яких потім утворюються всі органи і тканини. Із
зовнішнього листка (ектодерма) формується епітеліальна тканина (шкіри,
слизових оболонок, дихальних і травних шляхів) та нервова система. Із
внутрішнього листка (ентодерма) – внутрішні органи (серце, легені,
кишечник). З середнього листка (мезодерма) розвивається сполучна та
м’язова тканини (скелет, скелетні м’язи), печінка, нирки.
15. Утворення зародкової мезодерми та її диференціювання .
Мезодерма утвориться або незалежно від первинних зародкових листків, або спочатку входить до складу одного з них і відділяється пізніше. У всіх безхребетних тварин, окрім голкошкірих, вона складається з двох або кількох вихідних клітин — телобластів (телобластічний спосіб утворення мезодерми). У голкошкірих і всіх хордових, окрім вищих хребетних, мезодерма виділяєтсья з первинної ентодерми (ентероцельний спосіб). У ланцетника мезодерма відділяється з даху гастроцеля у вигляді двох карманоподібних виступів, між якими знаходиться матеріал хорди.
16. Нейруляція, стадії.
Нейруляція — процес утворення нервової пластинки і її замикання у нервову трубку у процесі зародкового розвитку хордових.
• НЕРВОВА ПЛАСТИНКА - ранній зачаток ЦНС у хордових тварин і людини, потовщення ектодерми на дорзальній поверхні зародка, з якого в процесі нейруляції виникає нервова трубка.
• НЕРВОВА ТРУБКА - ембріональний зачаток нервової системи, який виникає з потовщення ектодерми на спинній поверхні зародка в процесі нейруляції. У людини нервова трубка відокремлюється від шкірної ектодерми на 4-му тижні ембріонального розвитку.
• НЕРВОВИЙ ГРЕБІНЬ - парне скупчення нейробластів на спинній поверхні зародка, яке розміщене по обидва боки від нервової трубки між нею і шкірною ектодермою. Служить джерелом розвитку черепномозкових та вегетативних (автономних) гангліїв, пігментоцитів, мозкової речовини надниркових залоз.
• НЕРВОВІ ВАЛИКИ - складки ектодерми, які облямовують нервову пластинку зародка. Після перетворення її на нервову трубку клітини нервових валиків залишаються між нею і покривним епітелієм, утворюючи, таким чином, нервовий гребінь.
• НЕРВОВИЙ ЖОЛОБОК - поздовжня заглибина внервовій пластинці, яка виникає в процесі нейруляції при перетворенні нервової пластинки в нервову трубку.
17. Імплантація, її етапи.
Имплантация - процесс врастания зародыша в слизистую оболочку матки, который осуществляется на 7-8-е сутки развития. К этому времени зародыш под влиянием перистальтических сокращений, движения ресничек и перемещения секрета эпителиоцитов маточной трубы проходит от ампульной части последней в полость матки. Это, так называемый, трубный период жизни зародыша (первая-четвертая сутки). С пятой до семи суток в полости матки находится зародыш в виде свободной бластоцисты (не связанной с определенным участком эндометрия).
18. Амніон, утворення , будова, функції (у людини).
Амніон — розташована навколо плода суцільна оболонка, заповнена амніотичною рідиною. Амніотична оболонка складається з двох частин — внутрішньої епітеліальної та зовнішньої сполучнотка¬нинної. До 3-го місяця пренатального онтогенезу епітелій амніона од-ношаровий плоский, а після 3-го місяця — призматичний у ділянці прилягання амніона до хоріона, а в інших ділянках — кубічний. Приз¬матичний епітелій плацентарного диска продукує навколоплідні води, а кубічний (позаплацентарний) епітелій здійснює їх резорбцію. На¬явність амніотичної оболонки забезпечує оптимальні умови розвитку плода у водному середовищі, захищає його при струсах, дозволяє ру¬хатись і попереджує злипання плода з навколишніми тканинами.
19. Жовтковий мішок, утворення, будова, функції. (у людини).
Жовтковий мішок (винесена за межі зародка частина первинної кишки) — стінка його складається із двох шарів: внутрішній — позазародкова ентодерма, та зовнішній, утворений позазародковою мезодермою. Після формування тулубової складки жовтковий мішок залишається зв'язаним з кишковою трубкою за допомогою жовткового стебельця. Позазародкова мезодерма жовткового мішка є місцем ембріонального гемопоезу. Тут формуються кров'яні острівці, в яких із стовбурових кровотворних клітин диференціюються клітини крові. Позазародкова ентодерма служить джерелом первинних стате¬вих клітин (гоноцитобластів). Вони мігрують в зачатки гонад, де і ди¬ференціюються в гамети. З 7-го-8-го тижня ембріогенезу відбувається швидкий зворотній розвиток жовткового мішка і його залишки можна знайти у складі пупкового канатика.
20. Алантоїс, утворення, будова, функції (у людини).
Алантоїс — пальцеподібний виріст вентральної стінки ка¬удальної частини первинної кишки, який вростає в амніот
Ембріогенез - ранній період індивідуального розвитку організму від моменту запліднення (зачаття) до народження, є початковим етапом онтогенезу (грец. ontos - істота, genesis - розвиток), процесу індивідуального розвитку організму від зачаття до смерті.
Основні етапи
Запліднення - злиття чоловічої та жіночої клітини з утворенням зиготи, в якій знаходиться диплоїдний набір хромосом.
Дроблення - мітотичний поділ зиготи, в результаті якого утворюється одношаровий багатоклітинний зародок - бластула. Її клітини - бластомери. Їхні розміри не досягають материнських. Шар бластомерів утворює стінку - бластодерму. У процесі розподілу між клітинами утворюється порожнина - бластоцель.
Гаструляція - утворення двох, а потім тришарового зародка. Воснові гаструляціі лежать три процеси: поділ клітин, їх міграція і диференціювання. Утворюється екто-, ендо-, і мезодерма.
Відокремлення основних ембріональних зачатків і їх диференціювання.
Гісто-і органогенез. Уході диференціювання зародкових листків утворюються зачатки тканин, що формують органи і системи організму людини.
2. Типи яйцеклітин(ланцетник, амфібії, птахи, ссавці та людина).
Алецітальная (безжелтковая).Оліголецітальная (маложелтковая), в них жовток рівномірно розподілений по цитоплазмі, тому їх називають ізолецитальні. Серед них розрізняють первинно ізолецитальні (у ланцетника) і вдруге ізолецитальні (у ссавців н людини),Полілецітальние (многожелтковие) Жовток в цих яйцеклітинах може бути зосереджений в центрі - це центролецитальні клітини. Серед телолецитальні яйцеклітин у свою чергу розрізняють помірно телолецитальні або мезолецітальние з середнім вмістом жовтка (у амфібій) і різко телолецитальні, перевантажені жовтком від якого вільна лише невелика частина анімальному полюса (у птахів )
3.Будовасперматозоїда..Чоловічі статеві клітини — сперматозоїди, або спермії, розвиваються в дуже великій кількості. Вспермілюдини, якавиділяєтьсяприеякуляції, міститьсявіддекількохмільйонівсперма¬тозоїдів, урибіптахів — додекількохмільярдів. Розміри спермато-зоїдів коливаються у широких межах: від 20 мкм у кролика до 5000 мкм у тритона. Сперматозоїди мають здатність до активного ру¬ху. Форма їх може бути різною. У хребетних сперматозоїди мають джгутикову форму.
Будова сперматозоїда. В ньому розрізняють головку, шийку і віст.Головка побудована із невеликого щільного ядра з вузькою смужкою цитоплазми. В передній частині є чохлик, в якому роз¬міщується акросома. Чохлик і акросома є похідними комплексу Гольджі. В акросомі локалізуються гіалуронідаза і протеази, які здатні розщеплювати оболонки, якими покрита яйцеклітина. В шийці сперматозоїда розміщуються проксимальна і дисталь¬на центріолі, від останньої починається осьова нитка, яка продо¬вжується у хвостовий відділ Хвостовий відділ сперматозоїда складається із почат¬кового, головного і кінцевого. В початковому відділі довкола осьової нитки локалізуються мітохондрії. Головний відділ хвоста побудований із центральної пари мікротрубочок з осьовою ниткою і периферійно локалізованими дев'ятьма парами мікротрубочок, покритий вузькою смужкою цитоплазми, яка зникає у кінцевому відділі.Сперматозоїди тварин різняться між собою, головним чином, за будовою головки. У амфібій головка сперматозоїда довга і загостре¬на, у ссавців — сплющена.
Тривалість життя і здатність до запліднення після еякуляції за оптимальних умов не одинакова у різних тварин. У ссавців вони коли¬ваються в межах від декількох годин до декількох діб.
4. Сперматогенез, стадії.
Сперматогенез - це розвиток чоловічих статевих клітин.
1) розмноження - (сперматогонії) зазнають серію мітотичних поділів
2) зростання - періоді росту відзначається незначне збільшення об'єму клітин і вступ їх в мейоз.
3) дозрівання - складаний з двох послідовних мейотичних поділів.
Після першого поділу утворюється два сперматоціта другого порядку, а після другого поділу - чотири сперматіди, що відрізняються від вихідних клітин меншими розмірами.
4) формування - сперматиди перетворюються на сперматозоїди.. У ядрі відбувається додаткова компактизації хроматину. У цитоплазмі сперматид формуються характерні для сперматозоїда структури: акросома, компоненти шийки і хвостового відділу.
5. Овогенез, стадії.
Оогене́з або овогене́з (грец. ōón яйце + грец. genésis виникнення) — у тварин, розвиток жіночої статевої клітини — яйцеклітини (яйця).
Період розмноження
Потрапивши у яєчник, гоноцити стають оогоніями. Оогонії здійснюють період розмноження. У цей час оогонії діляться мітотичним шляхом.
Період росту
Статеві клітини в цьому періоді називаються ооцитами першого порядку. Вони втрачають здатність до мітотичного поділу і входять у профазу I мейозу. У цей час відбувається ріст статевих клітин..
Період дозрівання
Дозрівання ооцита — це процес послідовного проходження двох поділів мейозу (поділів дозрівання). Як мовилося вище, в період до першого поділу мейозу ооциттривалий час перебуває в стадії профази I мейозу, коли й відбувається його зростання. Вихід з профази I мейозу приурочений до досягнення самкою статевозрілості і визначається статевими гормонами.
6. Порівняльна характеристика сперматогенезу і овогенезу.
Сперматогенез - це розвиток чоловічих статевих клітин.
Оогене́з або овогене́з (грец. ōón яйце + грец. genésis виникнення) — у тварин, розвиток жіночої статевої клітини — яйцеклітини (яйця).
7. Запліднення, стадії, локалізація (у людини).
Заплідненням називають процес злиття чоловічої і жіно¬чої гамет, внаслідок чого виникає новий організм — зигота. Зигота — одна клітина і одночасно одноклітинний організм.
В процесі запліднення розрізняють два етапи: дистантний і кон¬тактний. Дистантний етап реалізується за допомогою таких факторів: направленої міграції та капацитації.
Направлена міграція здійснюється за рахунок хемо-таксису,реотаксису тастигмотаксису.
Капацитація (активація) сперматозоїдів відбувається в жіночих статевих шляхах, полягає в дестабілізації плазмолеми, підвищенні її проникливості для іонів кальцію, результатом чого є підвищення їхньої рухливості і здатності до запліднення.
8. Дроблення,особливості, способи у різних класів хребетних тварин.
Дроблення являє собою серію мітотичних поділів зиготи з утворенням багатьох дочірніх клітин (бластомерів) меншого розміру. Митотические ділення зиготи, а в подальшому – бластомерів відбуваються із збільшенням числа клітин, але без збільшення їх маси, тому іменуються дробленням.
У людини дроблення не має принципових відмінностей від такого в інших представників хребетних, проте протікає набагато повільніше. Дроблення повне, або голобла-стических (борозни дроблення проходять через весь зародок), нерівномірне (у результаті дроблення утворюються дочірні клітини – бластомери нерівній величини) і асинхронне (різні бластомери дробляться з різною швидкістю, тому зародок на окремих стадіях дроблення містить непарне число клітин) .
9. Типи бластул у різних класів хребетних.
Бластула (зародковий міхур, бластосфера) - це багатоклітинний зародок, який має одношарове будова (один шар клітин), стадія у розвитку зародка, яку проходять яйця більшості тварин - остаточний результат процесу дроблення яйця.
Целобластула – результат повного і рівномірного дроблення. В ній розрізняють дах, утворений бластомерами анімального полюсу, краеву зону, яка розмішена між полюсами. Бластоцель знаходиться в центрі.(ланцетник)
Амфібластула – результат повного але нерівномірного дроблення. Брастула утворена багатошаровою бластодермою і ексцентрично розмішеними бластомерами. Дах такої бластули утворений дрібними бластомерами а дно утворене великим перевантажене жовтком бластомерами.(жаба)
Дискобластула – результат часткового дискоїдального дроблення. Вона представлена зародковим диском розпластаним по жовтку. Зародковий диск утворений бластомерами які відповідають даху і краєвій зоні целобластули , жовток – днові бластули а вузька щілина між ними – бластоцелю (акулові та птахи)
Бластоциста – результат повного асинхронного дроблення. В ній розрізняють стінку – трофобласта і невелике скупчення еластомерів подібне до вузлика, з внутрішньго боку трофобласта – ембріобласт. На цій стадії зародок савця відповідае стадії бластули інших тварин але не гомологічній тому що стінка бластоцисти не бере участь у побудові тіла зародка.
10. Дроблення зиготи людини (хронологія процесу,локалізація, будова морули та бластоцисти).
Дроблення — наступний після запліднення період життя зародка. Дробленням називають процес в результаті якого із зиготи шляхом послідовних поділів утворюється багатоклітинний організм — бластула. Дроблення відбувається шляхом мітозу. Характерною особливістю його є дуже короткий період інтерфази між двома по¬слідовними мітозами, що приводить до прогресивного зменшення розмірів новоутворених клітин зародка. Клітини, з яких побудований зародок у період дроблення, називаються бластомерами. Внаслідок прогресивного зменшення величини бластомерів розміри бластули не перевищують розмірів зиготи.
11. Способи гаструляції у різних класів хребетних тварин.
Способи гаструляції Майже у всіх тварин гаструляція здійснюється за допомогою інтенсивних морфогенетічних рухів. Залежно від типу бластули і від того, який з морфогенетичних рухів переважає, розрізняють такі основні способи утворення двошарового зародку, або способи гаструляції:
• інвагінація — вгинання частини стінки бластули (бластодерми) всередину зародка, що призводить до утворення гаструли з порожниною — гастроцілем, сполученою із зовнішнім середовищем отвором — бластопором.
• імміграція — виселення окремих клітин бластодерми в бластоціль з одного місця (уніполярна імміграція) або з різних (мультиполярна імміграція), гастроціль при цьому не утворюється;
• епіболія — обростання великих нерухомих клітин вегетативної півкулі зародка дрібнішими клітинами його анімальної області;
деламінація, або розшарування — ентодерма утвориться або шляхом ділення клітин паралельно поверхні (рідкісна форма гаструляції), або шляхом диференціювання спочатку однорідних клітин морули (без їх розподілу) на екто-і ентодерму в залежності від положення клітин — на поверхні або в глибині зародка. Зазвичай гаструляція здійснюється поєднанням різних способів.
12. Гаструляція,визначення,хронологія процесу у людини, способи , результат раннього і пізнього періодів.
Гаструляція — процес відокремлення двох первинних зародкових листків (зовнішнього — ектодерми та внутрішнього — ентодерми) у зародків всіх багатоклітинних тварин. Період гаструляції слідує за періодом дроблення, його заключною фазою — бластуляцією, а зародок у цей період називається гаструлою.[1]
У процесі гаструляції (іноді пізніше) у всіх тварин, крім двошарових (губки та кишковопорожнинні), починає відокремлюватися третій зародкової листок — мезодерма, що розташовується між ектодермою і ентодермою. У процесі гаструляції зародкові листки займають положення, відповідне плану будови дорослого організму, а у тварин з регуляційним типом розвитку здійснюється взаємодія між частинами зародка, необхідна для детермінації зачатку центральної нервової системи.
13. Презумптивні зачатки в епібласті на стадії первинної смужки.
Темне поле зай¬має периферійну частину дискобластули і складається із клітин, які щільно прилягають до жовтка і ростуть по його поверхні. Клітинний матеріал зародкового щитка зазнає складних переміщень. Клітини зародкового щитка починають рухатись спереду назад двома потоками — справа і зліва. Обидва потоки клітин зустрічаються в центрі на задньому кінці зародкового щитка, зливаються і переміщуються допереду по його середині. В результаті утворюється потовще¬ний тяж клітин, який отримав назвупервинної смужки.
14. Утворення позазародкових органів у людини на 9-14 добу.
На 10-14 день після запліднення, клітини зародка розщеплюються на шари,
або зародкові листки, з яких потім утворюються всі органи і тканини. Із
зовнішнього листка (ектодерма) формується епітеліальна тканина (шкіри,
слизових оболонок, дихальних і травних шляхів) та нервова система. Із
внутрішнього листка (ентодерма) – внутрішні органи (серце, легені,
кишечник). З середнього листка (мезодерма) розвивається сполучна та
м’язова тканини (скелет, скелетні м’язи), печінка, нирки.
15. Утворення зародкової мезодерми та її диференціювання .
Мезодерма утвориться або незалежно від первинних зародкових листків, або спочатку входить до складу одного з них і відділяється пізніше. У всіх безхребетних тварин, окрім голкошкірих, вона складається з двох або кількох вихідних клітин — телобластів (телобластічний спосіб утворення мезодерми). У голкошкірих і всіх хордових, окрім вищих хребетних, мезодерма виділяєтсья з первинної ентодерми (ентероцельний спосіб). У ланцетника мезодерма відділяється з даху гастроцеля у вигляді двох карманоподібних виступів, між якими знаходиться матеріал хорди.
16. Нейруляція, стадії.
Нейруляція — процес утворення нервової пластинки і її замикання у нервову трубку у процесі зародкового розвитку хордових.
• НЕРВОВА ПЛАСТИНКА - ранній зачаток ЦНС у хордових тварин і людини, потовщення ектодерми на дорзальній поверхні зародка, з якого в процесі нейруляції виникає нервова трубка.
• НЕРВОВА ТРУБКА - ембріональний зачаток нервової системи, який виникає з потовщення ектодерми на спинній поверхні зародка в процесі нейруляції. У людини нервова трубка відокремлюється від шкірної ектодерми на 4-му тижні ембріонального розвитку.
• НЕРВОВИЙ ГРЕБІНЬ - парне скупчення нейробластів на спинній поверхні зародка, яке розміщене по обидва боки від нервової трубки між нею і шкірною ектодермою. Служить джерелом розвитку черепномозкових та вегетативних (автономних) гангліїв, пігментоцитів, мозкової речовини надниркових залоз.
• НЕРВОВІ ВАЛИКИ - складки ектодерми, які облямовують нервову пластинку зародка. Після перетворення її на нервову трубку клітини нервових валиків залишаються між нею і покривним епітелієм, утворюючи, таким чином, нервовий гребінь.
• НЕРВОВИЙ ЖОЛОБОК - поздовжня заглибина внервовій пластинці, яка виникає в процесі нейруляції при перетворенні нервової пластинки в нервову трубку.
17. Імплантація, її етапи.
Имплантация - процесс врастания зародыша в слизистую оболочку матки, который осуществляется на 7-8-е сутки развития. К этому времени зародыш под влиянием перистальтических сокращений, движения ресничек и перемещения секрета эпителиоцитов маточной трубы проходит от ампульной части последней в полость матки. Это, так называемый, трубный период жизни зародыша (первая-четвертая сутки). С пятой до семи суток в полости матки находится зародыш в виде свободной бластоцисты (не связанной с определенным участком эндометрия).
18. Амніон, утворення , будова, функції (у людини).
Амніон — розташована навколо плода суцільна оболонка, заповнена амніотичною рідиною. Амніотична оболонка складається з двох частин — внутрішньої епітеліальної та зовнішньої сполучнотка¬нинної. До 3-го місяця пренатального онтогенезу епітелій амніона од-ношаровий плоский, а після 3-го місяця — призматичний у ділянці прилягання амніона до хоріона, а в інших ділянках — кубічний. Приз¬матичний епітелій плацентарного диска продукує навколоплідні води, а кубічний (позаплацентарний) епітелій здійснює їх резорбцію. На¬явність амніотичної оболонки забезпечує оптимальні умови розвитку плода у водному середовищі, захищає його при струсах, дозволяє ру¬хатись і попереджує злипання плода з навколишніми тканинами.
19. Жовтковий мішок, утворення, будова, функції. (у людини).
Жовтковий мішок (винесена за межі зародка частина первинної кишки) — стінка його складається із двох шарів: внутрішній — позазародкова ентодерма, та зовнішній, утворений позазародковою мезодермою. Після формування тулубової складки жовтковий мішок залишається зв'язаним з кишковою трубкою за допомогою жовткового стебельця. Позазародкова мезодерма жовткового мішка є місцем ембріонального гемопоезу. Тут формуються кров'яні острівці, в яких із стовбурових кровотворних клітин диференціюються клітини крові. Позазародкова ентодерма служить джерелом первинних стате¬вих клітин (гоноцитобластів). Вони мігрують в зачатки гонад, де і ди¬ференціюються в гамети. З 7-го-8-го тижня ембріогенезу відбувається швидкий зворотній розвиток жовткового мішка і його залишки можна знайти у складі пупкового канатика.
20. Алантоїс, утворення, будова, функції (у людини).
Алантоїс — пальцеподібний виріст вентральної стінки ка¬удальної частини первинної кишки, який вростає в амніот
